Сучасним олівцям не більше 200 років. Приблизно 500 років тому в шахтах міста Камберленд в Англії був виявлений графіт. Вважається, що тоді ж почали виготовляти графітові олівці.
У німецькому місті Нюрнберг знаменита сім’я Фабер з 1760 року почала виготовлення олівців, використовуючи графітовий порошок, але вийшло це у них не зовсім успішно.
Пізніше в 1795 році, такий собі дядько Конт винайшов олівці, які він виготовляв з суміші графіту і деяких сортів глини, а потім обпалював в печі. Ця технологія використовується і сьогодні.
«Прості» олівці виготовяють з графіту, який залишає на папері темний слід.
При виробництві олівців сухий порошок графіту змішують з глиною і водою. Чим більше глини, тим твердіший олівець, більше графіту — м’ягший грифель. Потім цю суміш тістоподібної пасти пропускають через формувальний прес, отримуючи тонкі і липкі заготовки. Їх розпрямляють, розрізають за розміром, сушать і направляють в спеціальні печі для випалення. Дерев’яні заготовки з кедра або сосни розрізають навпіл по довжині і вирізують канавку для грифеля. Обидві половинки з грифелем потім склеюють. Дощечки розрізають на олівці, зовнішня їх сторона полірується.
Сьогодні виробляється більше 300 видів олівців для різних видів діяльності. Можна придбати прості олівці різної твердості. Існують олівці для нанесення написів на склі, тканині, целофані, пластмасі і кіноплівці. А також є у виробництві такі, що використовуються в будівництві і залишають слід на поверхні, що знаходиться на відкритому повітрі протягом декількох років.
Рекомендуємо:
Вам поднадоела старая мебель и вы желаете обновить свое жилище новой мебелью. Вам предлагают современную и качественную плетеная мебель купить.
