Вперше цей термін з’явився в середині минулого сторіччя в США і відносився до кіно. Річ у тому, що кінознімальна камера і відповідно проекційний кіноапарат просувають плівку із швидкістю 24 кадри в секунду. Але в 1957 році в США був представлений цікавий експеримент: плівку просували трохи швидше — 25 кадрів в секунду, причому на 24 з них був знятий фільм, а на 25-му — реклама повітряної кукурудзи (попкорна). Бачити цю рекламу люди не могли, оскільки зорове сприйняття має ряд обмежень, зокрема тимчасових. Проте після закінчення фільму більшість глядачів відправилися купувати поп-корн.
Отже реклама, все ж таки була сприйнята, але не свідомістю, а підсвідомістю. І, як будь-яке звернення до підсвідомості, це явище було певною небезпекою. Поки це відносилося лише до кіно, небезпека була здебільшого абстрактною: монтаж виконували вручну, що достатньо складно і недешево, а тому використовувати 25 кадр не було сенсу. У наш час ситуація змінилася кардинально. Кінозйомки тепер ведуться не на кіно-, а на відеоплівку, а для монтажу існують вельми ефективні комп’ютерні технології з багатющими можливостями. Тому небезпека застосування прихованих кадрів (необов’язково «двадцять п’ятих») зросла.
Рекомендуємо:
Если вы мечтаете иметь собственный веб-сайт, а не знаете как его сделать, то поручите это дело профессионалам, которые занимаются разработкой сайта. Вам предлагают разработка сайта в одессе.
