Близько 10 років тому, коли тільки почали з’являтися перші блоги (інтернет-щоденники), бувалі інтернетчики віднеслися до цього явища більш ніж поблажливо: ну кого може серйозно зацікавити написання чиїхсь маленьких радощів і печалей, а то і зовсім спонтанних потоків свідомості? Але скептики помилилися: пройшло зовсім трохи часу, і світ охопила справжня блогоманія. Перші блоги були, по суті, звичайними електронними щоденниками. А потім відбулася епохальна для всіх подія: у квітні 1999 року 19-річний американський програміст Бред Фіцпатрік зареєстрував домен livejournal.com (живий журнал, ЖЖ). Цей проект принципово відрізнявся від всього, що було раніше. Тепер «читачі» і «письменники» змогли об’єднуватися в співтовариства по інтересах, коментувати вподобані повідомлення, писати тільки для певного круга читачів. І все це досконало безкоштовно!
Сьогодні створена маса проектів, аналогічних livejournal, а за останні три роки кількість інтернет-щоденників збільшилася в 60 (!) разів. Ще до середини 2007 року їх число склало більше 35 мільйонів — і у кожного блоггера свої причини вести віртуальний щоденник.
Бути собою або надіти маску?
Будемо відверті: рідко хто пише щоденники (хоч рукописні, хоч віртуальні) в надії, що їх ніхто ніколи не прочитає. Отже елемент гри на публіку присутній у будь-якому випадку. Втім, переважна більшість користувачів журналів саме за цим сюди і приходять: за обміном інформацією, підтримкою, співчуттям, світським базіканням – словом, за живим спілкуванням.
Психологи стверджують: з одного боку, в інтернет-спілкуванні ми можемо показати себе реального (реальною), відкинути умовності і стереотипи; з іншої — тут ми можемо бути такими якими завжди мріяли стати, відкритися назустріч своєму потенціалу. Головне — не заграватися.
По суті, закони спілкування у віртуалі ті ж, що і в реальному житті. За тим лише виключенням, що міра відповідальності за сказане слово нікчемна: максимум тебе можуть виключити із списку друзів. Не варто вступати в бурхливу полеміку, краща реакція на грубість — повне ігнорування.
Ну і, нарешті, блог — це можливість в якийсь момент зупинитися і побачити, яким (якою) ти був (була) рік, два, три тому, про що мріяв (мріяла), до чого прагнув (прагнула), з якими людьми спілкувався (спілкувалася), що тебе радувало і засмучувало.
За словами психологів: «Інтернет-щоденник — відмінна можливість трохи абстрагуватися від своїх проблем, подивитися на них з боку, адже коли ми записуємо свої відчуття, нам легше їх аналізувати. — В журналі нам простіше розговоритися з, можливо, зовсім не знайомими людьми: спрацьовує ефект попутника. І потім, тут ви не самотні: вас завжди підтримають, дадуть раду, просто поспівчують. До того ж комп’ютер в цій ситуації грає роль посередника, що важливо для сором’язливих за природою людей, інтровертів. Інтернет-щоденник – це можливість виплеснути ті відчуття, які в реальності пригнічуються. Проте не можна переоцінювати можливості мережі. Не дивлячись на те що тут ви можете зустріти масу яскравих, неординарних людей, не живіть ілюзією, що нові друзі і знайомі чудовим чином і без вашої праці змінять ваше життя на краще. Всі реальні проблеми (від яких ви, можливо, намагалися сховатися в інтернеті) залишаться при вас, і рано чи пізно їх доведеться вирішувати. Важливо розуміти: це віртуальне спілкування, і всі емоції, закоханості тут теж віртуальні».
Спочатку, коли ми тільки відкриваємо для себе можливості спілкування в мережі, це настільки захоплює, що хочеться проводити біля екрану монітора весь вільний, а то і робочий час. Це нормально – так звана стадія одержимості зазвичай триває від декількох тижнів до одного-двох місяців. Деякі люди «застрягають» на цій стадії: для них блог стає сенсом життя, а робота, сім’я, хобі відсовуються на другий план. Тут вже мова йде про справжню залежність, таку як, наприклад, ігрова або алкогольна. І потім, переписуючись з друзями по щоденнику, ми підключаємо тільки один канал спілкування — вербальний. Тим часом, для нас не менш важливе невербальне спілкування.
У ідеалі ж через деякий час наступає фаза рівноваги, коли спілкування в інтернеті займає своє місце в житті — так само, як цікаві книги, телевізор і зустрічі з друзями в реальному житті.
Маленький словник для інтернет-новачка:
Блог (з англійського – вебжурнал) – це особиста сторінка, персональний віртуальний щоденник.
Friend-лента – регульований список друзів, який дозволяє контролювати доступ до записів, шукати приятелів по інтересах.
Нік (nickname – прізвисько) – формальне ім’я під яким користувач реєструється у мережі.
Аватар (user picture – картинка користувача) – зображення, що представляє користувача в інтернет-просторі. Можна міняти залежно від настрою.
Рекомендуємо:
Желаете что-то купить или продать? Рекомендуют бесплатные объявления, где вы зможите продать, купит любые товары и услуги, прямо из рук в руки.
