Уже давно у нашій мові з’явилося нове слово – «гуглити», «погуглити», «нагуглити». І це слово поступово замінює поняття «дізнатися» або «прочитати». Це все через найвідоміший у світі інтернет сайт пошуку – Google. Адже інтернет останнім часом стає чи не єдиним джерелом інформації для людини. Чому? Спробуємо це з’ясувати.

Найбільші бібліотеки світу вираховують свої фонди гектарами площі і мільйонами томів. У віртуальному сховищі інформації – Інтернет, зовсім не має матеріального втілення, зате знайдеться все.

Зараз ми переконаємося хто має рацію. У нашому експерименті беруть участь інтернет пошуковик Google і найбільша бібліотека України.

Національна бібліотека України імені Вернадського – один з 10 найбільших бібліотечних центрів в світі. Фонд бібліотеки на сьогоднішній день дорівнює майже 15 млн. це книги, журнали, періодичні збірники і таке інше. Інформація у Вернадці займає 27 поверхів книгосховища і 10 читальних залів. Тут і криється перша перевага бібліотеки – усі книжки, журнали, брошури впорядковані і мають власний номер, а бібліотекарі точно знають де стоїть той чи інший том. (1:0 на користь бібліотеки). Але новинки бібліотеки одержують не від усіх видавництв, особливо велика проблема з приватними видавництвами. Інтернет тут зрівнює рахунок. Інформація про най-най-найновіші книжки в мережі з’являються одразу, але повних текстів не має. Хіба що автор опублікує його сам. Але всесвітнє павутиння має 100% перевагу у галузі новин. Ось де можна знайти усі сьогоднішні газети і журнали українською, російською, англійською та іншими мовами. Тому в першому раунді 1:1.

Другий тур змагання – права доступу до ресурсу. Що треба пересічному читачеві аби отримати позаминулорічний журнал і томи будь-якої книги? Спочатку реєстрація. Треба заповнити бланк, заплатити 14 грн., і тоді отримаєте читацький квиток. Далі вам відкривається шлях до каталогів і читальних залів. Але забрати книгу з собою зась. Це лише для наукових співробітників, кандидатів та докторів наук. Літературу можна читати тільки у залі, але і це дозволяється не всім. Для пошуку і читання в інтернеті потрібен лише один документ – комп’ютер. Щоправда, за деякі матеріали доведеться заплатити, а інші виявляться запакованими в битий архів. Та все одно тут простіше. Знайшов, роздрукував і маєш. (2:1 на користь мережі).

Третій раунд – час витрачений на пошук. Що пропонує нам книгосховище? Ви замовляєте книгу, книгар шукає її, а потім ви вже одержуєте цю книгу. Чекання на книжку в національній бібліотеці мінімізоване до 1 год. Якщо ви шукаєте стародруки минулого століття, то інформація у вас в руках з’явиться через 3-4 години. А скільки часу знадобиться щоб знайти це саме у пошуковику? Зараз перевіримо. Ось наприклад, на запит «стандарт краси» Google витрачає 0,2 секунди і пропонує 50 тис., джерел українською мовою. Звісно відсіювання зайвого займе понад годину, а то навіть і більше трьох. Але чим конкретніший запит, тим точніший результат і додаткові джерела з посиланням на додачу. (3:1 на користь Інтернету).

Але, щоб не програти бібліотека Вернадського теж вийшла в Інтернет і має 3,5 мільйони публікацій в електронному вигляді. Частину їх можна знайти через той же Google, решту зайшовши на сайт комп’ютерної мережі бібліотеки.

Тому можна сказати, що перемога інтернету умовна.

____________
Всегда интересные новости и статьи со всего мира!

Читайте також:

• Будинок над водоспадом - одна з кращих будівель за всю історію американської архітектури.
• Яка частина спадкової інформації відображає індивідуальність людини?
• Нетбук з двома операційними системами.
• Як тривалість пішої прогулянки впливає на її ефективність?
• Вчені створили нову систему ідентифікації особи.