Людське бажання навчитися здобувати вогонь, щоб обігрівати себе і готувати їжу, примушувало винаходити різні види «сірників».
Сучасні сірники були винайдені з відкриттям фосфору — речовини, яка запалала при дуже низькій температурі. У 1681 році англієць на ім’я Роберт Бойл занурив лучину, яка була покрита сіркою, в розчин сірі і фосфору. Так з’явилися сірники. Але вони запалювалися так легко, що цей винахід був не практичний.
Перші практичні сірники були зроблені в Англії аптекарем на ім’я Джон Уокер. Для того, щоб запалити їх, треба було чиркнути ними між складок паперу, на який було нанесено товчене скло. До 1833 року фосфорні сірники, які можна було запалити тертям, з’явилися в Австрії і Германії. Але була одна проблема. Білий або жовтий фосфор був такий небезпечний для працівників, які виготовляли сірники, що його довелося заборонити міжнародним договором 1906 року.
Врешті-решт неотруйний червоний фосфор почав застосовуватися у виробництві, і це привело до винаходу безпечних сірників. Перші безпечні сірники, які запалювалися тільки об спеціально оброблену поверхню, були зроблені в Швеції в 1844 році. Замість того, щоб наносити всі необхідні хімічні компоненти на сірникову головку, червоний фосфор наносили на поверхню коробки, об яку запалюють сірники. Такі сірники були безпечні до тих пір, поки вони не стикалися з «чиркаючою» поверхнею.
Під час другої світової війни деякі війська були направлені в тропіки на побережжі Тихого океану, де дуже часті дощі робили прості сірники неефективними. Людина на ім’я Раймонд Каді винайшов покриття для сірників, яке зберігало їх в робочому стані навіть через 8 годин перебування під водою!
Рекомендуємо:
Вам предлагают апартаменты тунис. Здесь вы можите найти и купить для себя разные квартиры, виллы, или другую недвижимость в Тунисе.